Гей, у лузі та й не перше літо Вигляда некошена трава. Гей, у полі та й не перше жито, Та й не перше жито дозріва. Не повернуть козаки з походу, Не заграють сурми на зорі… Будуть вік стояти біля броду Посивілі верби-матері.