Розказував циган раз За смерть свого сина: "Ще ніхто так не вмирав, Як моя дитина. Тілько-то вже смерть прийшла, А він на всю хату: "Тату! Тату! — закричав, — Люльки, — каже, — тату!" Приніс йому таки сам, А синок, небога, Тілько раз собі пакнув Та й пішов до Бога!"