Краснії щепи винниці Івана!
Для вас збирає золотії квіти
Мати Галича, столиця Романа.
На вас глядіють Трембовлі розломи,
Земля Василька, героя сліпого,
На вас Льва кротка гордії хороми,
Чудуясь, з тина позирають свого.
О чесні діти, праві сини Русі,
Святої Русі, Русі возлюбленной!
Перед лицем вашим враждебні-союзи
Щезнуть, як пітьма в згарі полуденной.
А як не згине насильність толпава,
Як розіллється терпдивості мірка,
Знайде ся скоро козацькая слава,
Знайдем Богдана, знайдем Владимирка
І поспитаєм: чия ту землиця?
Чия ту мати? Чия ту столиця?