Ти соловієм з руського серденька,
Як о дитині любящая ненька,
О руськім щастю плачеш і недолі.
Ти гаї наші, ріки, гори, доли
Будиш з немочі, даєш їм оченька,
Даєш їм голос, гарнії личенька,
І нас думати з ними вчиш поволі.
О Маркіяне! Коби ти весною
В силі, здоров'ї зацвів побратимам,
Щоби ми довго тішились тобою!
Щоби ти довго, соловію красний,
З душі руської співав руським синам
І о нас з гадков подумав си щасний!