Тогда какой-то злобний гений
Стал часто навещать меня.
А.Пушкин
Мене сей злобний геній навіщає
Усякий раз, як я на Україну,
Де дурень дурня в пекло поганяє,
З Німещини чи з Польщі оком кину.
Я проклинаю ту сумну, гірку годину.
О скільки вас гине там мільонів
У багнищі безпутства та омани,
Перевертнів, сіпак, хамелеонів,
Які були й прославлені гетьмани,
Жорстокої орди п’яниць жорстокі хани!
Єдину Німець видумав культуру,
Паскудно Лях дружить із єзуїтом,
Жерцем релігіозного сумбуру,
Сатиром ласих баб і дуросвітом,
Но против вас їх тьма здається світом.
Враги прогресу, зрадники свободи,
Наслідники руїнника Монгола,
Тупі скопці, казителі свободи,
Серед скарбів землі голото гола!
Хіба ж не луччі ‘д вас князь Бісмарк і Лойола?