я ішов, куди ноги йшли.
Куди це очі мої задивились:
мов полотно рушникове ліс!
Я ішов у долонях з тобою,
ти була вся всуціль із очей.
В кожнім оці моєю рукою
вишивала ти квіти людей.
На землі наче біле колосся.
На землі наче біле зерно.
Тільки річечки чорне волосся
обвило моє горло, як дно.
Я боявся розкрити долоні,
хочі і знав: там тебе вже нема.
Цокотіли копитами коні.
Перший сніг святкувала зима.