Як твій дрижачий світ далеко сумно сяє!
Твій блідий лик прогнати ніч не має власті,
Ой, як він схож на згадку про старинне щастя.
Так прошлеє горить, так першії дні мріють,
В безсильних променях хоч світяться, не гріють!
Туди підчас на них дивитися завгодно:
От-от вони! А ні! – хоч сяють, та холодні!