Хтось дряпав двері своєї пастки.
Хтось жебрав славу, хтось хліб і гроші.
Тут всі давальці дурні й хороші.
Вода із кров'ю — то їхні вина.
Де впав, набравшись, там — батьківщина.
Ідуть з піснями, вертають — сіллю.
На три вмерлини одне весілля.
Медовий Місяць, безногий воїн.
Було нас триста, зосталось троє:
То — білий голуб, то батько сивий.
Такі самотні. Такі красиві.
Летіти вміли. Не вміли впасти,
Зламавши двері своєї пастки.