На небесні двори,
Глянув в сонце орел смілий.
Глянув в світле море.
А те сонце розплилося
Словом понад світи.
А те море розлилося
В милость понад діти.
Пустив орел бистре око
В вічность незміриму.
Сягнув духом ген глубоко
В глубінь незмислиму.
Слухав пісні райськой птиці.
Серцем переймає.
І піснь вічної зориці
Світові співає.