Віку мого день,
Протерпів її я,
Не зложив лишень.
Кожда стрічка її —
Мізку мого часть,
Думи — нерви мої,
Звуки — серця страсть.
Що вам душу стрясе —
То мій власний жаль,
Що горить в ній — то се
Моїх сліз хрусталь.
Бо нап’ятий мій дух,
Наче струна-прім:
Кождий вдар, кождий рух
Будить тони в нім.
І дарма, що пливе
В них добро і зло,
В пісні те лиш живе,
Що життя дало.