Гей, діти-мотилята!
А годі вам цяцьками грать,
М’яч бить, метелики ганять:
Я байку розкажу – послухайте, хлоп’ята!
На якого вам ката
З книжками носитесь в руках?
Сідайте лишень на лавках:
Я байку розкажу – послухайте, хлоп’ята!
Веселі небожата!
Чи не обридло бігать вам
І по горам, і по долам? –
Я байку розкажу – послухайте, хлоп’ята!
МОЯ БАЙКА
Моя байка
Ні бійка, ні лайка:
Нехай ніхто на себе не приймає,
А всяк на вус собі мотає –
Хто вуси має…
ДО ДРУКАРЯ
Друкарю! Не дрімай; де треба, точку став,
Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав,
Бо є й такі: не найде толку – буде тихо;
Не найде ж точки – лихо!
НАЩО ПИСАТЬ
Нащо писать байки, даремно драти рот?
Який чита їх чорт?..
– Пишу, бо вчивсь писать; кричу – нінащо, так! –
Нехай хоть буде знати всяк,
Що в мене є перо, бумага і чорнило.
Дивіться також
- Левко Боровиковський — Дін
- Левко Боровиковський — Журба
- Левко Боровиковський — Убійство
- Ще 26 творів →
Дяк
Петрусю! Кинь байки, – з байками не здобруєш!
Учи свій стих, а то субітки покуштуєш!
Петрусь
Який з стихів тих прок, панотче? –
А байка всякого, хто прочитати схоче,
І поскубе, і залоскоче.
БАЙКА
Був дід, що не ворчав, не лаявсь, не сварився;
Був парубок, що жив розумно, не дрочився;
Був швець, що цілий вік горілки в рот не брав,
Кравець, що, краївши, остаточків не крав;
Був крамар, що не вмів аршинцем обміряти,
Скупий, що бідний рад у нужді рятувати…
“Хіба ж неправда се?” – кричить сусід, як чайка.
– Все правда… а нехай се буде наша байка.
БАГАТИЙ, БІДНИЙ
У Прокопа обід, у Прокопа хрестини,
У Прокопа бенкет, весілля, іменини;
Зате ж у Прокопа куми і побратими,
І всякий Прокопові сват,
І всякий Прокопові брат,
За Прокопа усякий рад
І в воду, і в огонь скакать!..
Аж глядь –
У Прокопа пожар, все в Прокопа згоріло,
Насилу виніс сам з огню з душею тіло!..
Що ж, рідні та куми
В пожежі помогли?
Не дуже: родичі його й не пізнавали, –
До Прокопа й стежки в бур’ян позаростали!
Недаром люди гомонять:
Поки багат,
То поти й сват.
ЩУКА Й ПЛІТОЧКА
Рибалка удочку закинув,
Наткнувши на гачок
Чималий черв’ячок.
Маленька пліточка крізь сльози жалкувала,
Що із гачка,
За малим ростом, черв’ячка,
Біднятка, не дістала…
Де щука не візьмись – хвать зразу черв’ячок!
Рибалка нею борщ затовк…
пропала щука, бо великою була;
А Пліточка жива – бо Пліточка мала.
СКАРБ
Луці явився скарб – Лука к ньому з мішками.
Землі не чути під ногами!
Вже в голові снує купить село!..
На третій день, підвередившись п’ятаками,
Умер Лука – Луки як не було.
Ми думаємо віки жить,
А смерть стоїть
Не за горами – за плечами.
МЕТЕЛИК
Загруз з волами віз.
Втомившися, воли
В багні лягли,
Втомивши й мужика-небога.
На возі сидячи,
Метелик розсудив,
Що він з снопами віз в болоті погрузив –
Ізнявся й полетів, сказавши: “Їдьте з богом!”
МОЇ КУМИ
Кума моя в шинок сальце носила,
А Кумові борщик без сала все варила.
“Уп’ять без сала борщ!” – Кумі раз крикнув Кум;
А Кумові Кума на глум:
“Та сало
Від холоду розтало”.
“Хіба!” – скзав мій Кум.
Хто ж чув, щоб з холоду та сало розставало?
Як схочеться Кумі, відійде в Кума ум.
ГОЛОВА
У Йванів огород понадилась корова
Петрова.
Іван, подумавши, у хлів її загнав,
Убив і обідрав,
А шкуру Голові подарував.
Петро та Голові позов подав на Йвана буяна.
А Голова тер лоб, подумав і рішив:
“Петрові й другий раз корови не пускати
(Коли-то буде другу мати)
Іванів двір топтати;
А за труди, що Йван корову облупив,
Петро щоб гроші заплатив”.
Крий боже в нашому селі
Такому бути Голові.
ОВЕЧКА
Побачивши, що Вовк старий в барулі здох,
Овечка з Бараном удвох
Прийшли і ну ногами тусувати
За те, що наживо їх часто мав лякати.
Нехай хоть мертвий буде знати,
Драчун проклятий,
Що й Овечки Вовкам не люблять іспускати.
Не Вовка, а Овець тут треба жалкувати!
ОБИНЯКИ
Прохала Злидниха в сусіда буряків.
Дали їх: Злидниха ніс звісила від грусти.
Чого ж? Не поняли її обиняків:
Прохала Злидниха в сусіда буряків,
А треба дать було капусти.
СВАРА
Ничипір з Хіврею йшли в город на базар.
Ничипір сам собі сказав:
“Продам я курочку та молока куплю…”
“А я у молочко потапців нароблю!” –
Сказала Хівря тут. Ничипір в щоку лясь!
“А зась!
Чужого молока не квась!”
Ще й молоко й на очах не бувало,
А в Хіврі двох зубів не стало.
СИДІР
Веселий Сидір оженився
Та й зажурився.
Краї гаю сидячи, побачив він телят –
І скачуть, і шалять,
Та й каже: добре ви телята, розходились –
Запевно ще ви не женились;
А вас, щоб присмирить, –
женить.
МАКСИМ
Максим “бог дасть” не раз під вікнами чував.
Бог дав Максимові – Максим багатий став –
Бо скарб Максимові послав.
І ті, хто Максимця не раз з двора зганяли –
Максимових собак ласкали.
КЛИМ
Клим п’є, шутить, танцює, грає;
Казок і приказок говорить – не вгаває,
Ні втоми Клим, ні сну не знає;
Без Клима бесіда – без чорта купина;
Весілля – Клим мій там, – Клим бенкет
носом знає;
А діло? Клим, як чорт від ладану,
втікає.
ГУСИ
Гусей у кучу закидали,
А Гуси з радощів сичали й гелкотали.
“Насилу, – кажуть, – нас взялися шанувать.
І вдоволь годувать!”
Підгодувавши їх чи дві, чи три неділі –
Порізали й поїли.
СВІЙ ДІМ – СВОЯ ВОЛЯ
Хомиха чоловіка била;
Не на лихо ж Хому Хомиха вчила!
Хома Постіл
Від жінки заховавсь під піл,
І, в три погібелі звернувшися, трусився,
І плакав, і просився…
Хомиха з рогачем присікалась: “Вилазь!
Вилазь, личино зла!..” Хома в куточку бгавсь
І, плачучи, озвавсь:
“Не вилізу! Тобі я потурати годі:
Я господин в своїй господі!”
ЛИСИЦЯ Й ВЕДМІДЬ
Поснідавши вівсю, Ведмідь розтанцювавсь;
За танці Ведмедя Лисиця розхвалила.
“Ей, кумо, хвалючи сі танці, – согрішила”, –
Сірко Лисиці обізвавсь.
“Не в танцях сила, –
(Тоді Лисиця говорила) –
Не танці я його, а лапища хвалила”.
ДАРЕМНА ПРАЦЯ
Щоб азбуки не вчить, Івась її порвав;
Що бридкий, дзеркало в шматки пошматував,
А рота у людей нічим не зупинив:
Сам не оглух – других не онімив.
ОХОТНИК
Охотник уточку підстрелив в піст весною:
Що з неї? Їсти – гріх, дай підождать,
Щоб розговітись дичиною!
Діждав… і розговівсь? – Ні: утку взяв робак!
Отак!
Нащо ж стрілять було весною?