Ні перейти, ні переждать.
А може, й нам, кохана, досить
за теплим літом сумувать.
Пора до осені звикати,
що зацвітала до двора.
І нам прощатись і прощати –
така пора… Така пора.
Ні перейти, ні переждать.
А може, й нам, кохана, досить
за теплим літом сумувать.
Пора до осені звикати,
що зацвітала до двора.
І нам прощатись і прощати –
така пора… Така пора.