Передощить до самозабуття,
і знову необачно закохатись,
І думати, що вже на все життя.
На дні усі, на всі літа, до скону
Поміж тісних п’янливих берегів
Котити хвилю чи сльозу солону
І марити дощем, що відшумів.
Передощить до самозабуття,
і знову необачно закохатись,
І думати, що вже на все життя.
На дні усі, на всі літа, до скону
Поміж тісних п’янливих берегів
Котити хвилю чи сльозу солону
І марити дощем, що відшумів.