Допоки не зійде Чечня з хреста,
Допоки Ти в її пробиті груди,
Всевишній Боже, не вкладеш перста,
Не скажеш — ось вона, жива! Не знаю,
Чи ми вже трупи всі, а чи живі,
Як дивимось на тих державців зграю,
Що катові вклонились у Москві?
Чия це воля? Де Твоя десниця,
Що людство захищає від біди?
О Господи, а може, це нам сниться?
Так прожени сновидиво! Збуди!