Як їжак і заєць бігали наввипередки (народна казка)

Був собі їжак. Якось вийшов він раненько зі своєї домівки та й каже сам до себе:

– А піду лишень у поле – подивлюся, як там моя морква та буряки.

Іде собі та пісеньку мугикає. Коли виходить із-за куща заєць. Він саме в полі оглядав свою капусту.

– О, – каже їжак, – хто прудкий, то вже й на ниві!

– А ти, – заєць йому, – усе кривуляєш, криволапку! І батько твій криволапко, і дід криволапко був. Такий увесь твій рід, і ти такий!

Їжак здивувався, що на своє добре слово дістав таку нечемну одмову. От він зайцеві й каже:

– Ти мене береш на сміх? А хочеш зі мною наввипередки? Побачимо, хто кого пережене!

– Ну, добре, – засміявся заєць. – Давай бігти.

– Ні, – каже їжак, – ще ні. Я піду додому, скажу жінці, нехай знає, куди я пішов.

А заєць тому радий, бо він був голодний, то подумав собі: "І це мені добре: попоїм капусти – краще бігтиму". Та й пішли кожен до своєї хати.

Приходить їжак додому та й каже до жінки:

– Мушу із зайцем бігати наввипередки..

– То це ти берешся перегнати зайця?! – аж зойкнула їжачиха.

А їжак і вчить свою жінку:

– Як прийдемо на ниву, то ти станеш із цього краю в борозні та й стій собі. Як добіжить заєць до тебе, то ти скажеш: "Я вже тут!" А прибіжить він на той край до мене, то там я йому гукну: "А я вже тут!"

– Добре! – мовила їжачиха.

Приходить їжак до зайця на той кінець ниви та й каже до нього:

– Ну, я вже готовий!

– То біжімо!

Побігли. Заєць помчав на той кінець ниви, а їжак пробіг два кроки та й спинився.

Прибігає заєць у кінець ниви, а там їжачиха:

– Я вже тут!

– Ей, – каже заєць. – Ану біжімо ще раз!

Побіг заєць. Прибігає в кінець ниви, а їжак підвівся на двох лапках та й гукає:

– Ого-го! А я вже давно тут чекаю!

– Ти дивися! Ану біжімо ще раз!

Прибігає на другий край, а їжак знову вже там (а то була, ви знаєте, їжачиха!).

Побіг ще раз – а там їжак:

– А я вже тут!

Знов кинувся заєць бігти. Так бігав він дев'яносто дев'ять разів, а за сотим разом як упав посеред ниви – підвестись не може, так набігався-натомився, сердешний.

– Ніколи не треба сміятися зі слабшого, – сказав тоді їжак та й пішов із їжачихою додому.

Словничок до твору

Нива – ділянка землі для вирощування городини або хлібних культур.

Борозна – довга, рівна заглибина в землі, проведена плугом.

****

Неадаптована версія

Одного разу вийшов їжак з свої нори подивитися на божий світ. Було то так під осінній час, у неділю. І що він собі погадав: "Піду я у поле роздивитися, як виглядає гречка і пшениця!" І пішов. Задумав собі: "Аби коротшов дорогов іти, то піду навправець". Але поза корчем здибав його заєць, що обзирав капусту, ци велика виросла. "Ого-го! — каже їжак, — скоре сотворіння тут!" — "А ти, — каже заєць, — такий твій рід віддавна, і ти такий! Загинеш з твоїм ходом і з твоїми кривулями, з твоїми кривими ногами!" Але їжака найдужче то узлостило, що він каже, що криві ноги. "Ти, — каже, — мене береш на сміх? Адже як ти такий великий пан, то заложімся, хто кого переможе у бігу". І заклалися у п'ять дукатів і у фляшку горівки. І каже заєць: "Ану, біжім". — "Ні, — каже, — іще ні. Я піду ще додому і скажу жінці, аби знала, де я пішов". А заєць був тому рад, бо був голоден, і думає собі: "І це мені добре буде, бо попоїм капусти, то зможу ліпше бігати".

Приходить їжак до свої нори і каже жінці: "Знаєш, жінко, маю клопіт". — "Який?" Каже: "Заложив-сми ся з зайцем, хто кого переможе у бігу". Та й геть уже розказує за той заклад. "А ти мой здурів, ци що? Що ти ся кладеш до зайця у бігу?" — "Мовчи, жінко, — каже їжак, — якось то буде. Ми мусимо виграти тих п'ять дукатів і фляшку горівки. Збирайся, жінко, і ходи зо мнов разом". Ідуть они разом, а по дорозі їжак учить жінку, що має робити. Каже: "Ми зараз там приходимо на ниву, і я тебе поставлю у цім кінці, у борозні, і ти маєш на сім місці стояти. Наколи прибіжить д'тобі, так ти маєш казати: "Я вже тут!". А прийде він у тот другий конець д'мені, то я так само скажу: "Я вже тут!"

Приходить він д'зайцеві і каже: "Ну, я, — каже, — уже готовий". Поставали сни у копець ниви, і заєць каже: "Маємо бігти на команду; на команду раз, два, три маємо ураз зачинати бігти". — "Добре". І станув заєць у одну борозну, а їжак у другу і на команду раз, два, три рушили до бігу. Заєць біжить, що сили має, у другий конець ниви, а їжак остався на місці. Прибігає заєць у конець ниви, а там каже їжачиха: "Я уже тут!"

"Агі, — каже заєць, — та аби таке помело, аби мене перебігало?! Ану, пробуймо ще раз!" Заєць скочив знов до бігу. Прибігає у конець ниви, а їжак ся підоймив догори і каже: "Гов-гов! Я уже тут давно чекаю!" — "Агі! Ану, біжім ще раз!"

Так бігав він дев'ятьдесять і дев'ять рази, а за сотним разом як попробував бігти, кілько сили мав, як ся помоцував, та й насеред ниви — трісь!

Отак ся кінчила справа їжака з зайцем.

Ніколи не треба сміятися з бідного, хоть би який був нещасливий, бо сміх побиває.