(От потіха, так потіха!)
Слон очима заморгав,
Пхекнув, мекнув й з глузду з'їхав.
Слон удрулив комарятка.
Хрюкнув той, як поросятко.
Знову вп'явся він в слонища.
Знову слон зійшов з умища.
І з тих пір, піднявши хобот,
Ходить джунглями, мов робот.
Непереливки й комасі.
Бо живе тепер у страсі;
Слон, буцнувши комара,
Вибив цілих два ребра.