Народний образ весни

Олекса Воропай

Разом із пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, в Україні, починається цикл народних весняних свят, пов'язаних зі стародавніми міфами та віруваннями, що супроводжуються піснями, іграми та хороводами.

Народ наш у своїх казках створив чудовий образ весни — гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові. Вона, ця дівчина-весна — бажаний і довгожданий гість, її закликають дівчата піснями-веснянками, її зустрічають діти з дарами — солодким печивом у вигляді пташок, її уособлює найкраща з дівчат напередодні дня святого Юрія, "Ляля" або "Леля", котра одягає на себе білу вишиту сорочку, кладе на голову вінок з весняних квітів, оперізується "зеленим" поясом з трави і квітів і роздає дівчатам дари — вінки, що вістять весілля.

Народний образ весни — це образ краси, сили і надії.

Головним святом весняного циклу є Великдень — найбільше християнське свято нашої Батьківщини, коли ми з глибокою вірою в серці висловлюємо слова: "Воскресне Україна!"

Хороводи дівчат, "вулиця" сільської молоді, забави дітей, зустріч птахів, що повертаються з вирію, травневі свята і нарешті "зільник" — чарівна казка нашої старовини. Все це — українська весна, голос предків наших, дорога поезія нашої Вітчизни...

На Благовіщення та Великдень, коли дні гарні та ясні, дівки ходять довкола села і співають, а за ними ідуть маленькі діти. Вийдуть на просторіше сухе місце, беруть трьох малих хлопчиків (дівчаток — ні), садовлять їх навскоси (трикутником), один проти одного, а тоді беруться за руки; одна заходить між дітей і виводить кривого танця; дійде до задньої, тоді беруться задня з передньою за руки і вже ходять кругом та співають пісню:

А у кривого танця

Да не виведу конця.

Буде його да виводити,

Йому конець да находити.

Як переспівають пісню, то всі дівчата спиняються, обертаються до дітей, поділяються на три частини (кожна частина стоїть кругом одного хлопця) і плескають руками над їх головами та співають:

Ладки, ладки

Да веребчику...

Як закінчать пісню, то піднімають дітей на руки і підкидають угору (кожного хлопця) кілька разів і все на руках спускають та кричать: "ту-та-та" — і так вітають хлопців.

Інші твори цього автора: