Вихваляє себе,
Велегучно вихваляє,
Всьому світу сповіщає:
Я – Цабе,
Цабе-Цабище!
Я найкраще!
Я найвище!
Я найдужче
Й найвправніше,
Наймудріше
Й найславніше!..
Я – Най-най, най-най, най-най,
Цабе-Рабе-Тарамбай!!!
Позбігались мацяпури.
(Дуже гордії натури)
Теж взялися цвенькотіти.
Гам такий – не можна жити!
Я – Цабе!..
Ніт – я!..
Ніт – я!…
Де тут правда і чия?
Тільки й чути: "Я – най-най…"
Гвалт – хоч вуха затуляй.
Ґелґотять усі підряд.
Отакий у них нелад.
Тільки ось що головне.
Хай хоч рік, хоч вік мине,
Не набридне там і сям
Вихвалятись хваліям.
Наймиліші задавійкам.
Їм хоч вмри, а таки дай
Довести оте "най-най…"
Ми ж з тобою,
Мій читаче,
Посміємось з них добряче.
Носа пнуть – не наше діло.
Будем жити радо й сміло.
Пиху кинем за плече,
То вона і утече.
Творче серце, щире слово –
Миру й злагоди основа.