лишу цілунок на устах,
я сам нестиму ніч, скорботу
і все, що народилось в снах.
Я ніжно покладу на чóло
твоє і сум, і теплий сміх.
Тим часом ніч, смертельний холод
у грудях витиме моїх.
Слаба ти для глибин, що з нами,
для тих вимог, для тих данин :
пошлю цілунки вечорами
тобі — і підведусь один.