Засяло сонце з ласкою І вже — відпочива; Ніч темною запаскою Все на світі вкрива. Не бачить лютих мук вона, Ні радощів у сні... Знов зіронька заблукана Всміхається мені. Повіяв легіт чарами, І чуть у тьмі німій: "Не згинеш ти під хмарами, Коханий краю мій!"