тАк вже смородину зриває,
мов кожна гілка —
таємничо
сумного чорта колихає.
І я не розумію —
що б
те означало, що в цім літі
найкраща з всіх сестер на світі
тихенько плаче в кулачок.
Хто завинив, яка причина,
що вже й у неї під очима
смородина гірка й прозора
дозріла —
і затріпотіла…