Посеред замку в пишній ваготі
висиджує дарунки золоті
ялинка — чарівна різдвяна квочка.
Орхестра шурхотливо просякає
проз вартових воскову таїну,
На клавесині пісеньку сумну
рум’яний Моцарт носом долубає.
Дівчатка пурхають попри криві дзеркала,
їх гороб’ячий пурхає смішок,
і пурхає круг них дверясга зала,
й на всіх різдвяний сиплеться сніжок.
Враз щось незнане тьохкає в дівчат,
пругкішають тіла і в’яне мова…
Це заглядають в шпарку від ключа
трирічні Дон-Жуан і Казанова.