Вирізав з паперу Капітана.
Прошептав тихенько: — Крібле-крабле..
Ну, а потім — зразу ніч настала.
І заснули всі на світі діти,
і дерева, й голубі поля.
Вітром казки, срібним, аж блакитним,
сповнилось вітрильце корабля.
Хто не вірить — хай кота спитає,
розповів мені він вчора сам
про чудесні мандри Капітана
і про інші добрі чудеса.