Це вже й справді — весна? Це трава вже з-під снігу гукає? Прілим листям ярів Зустрічає, прокинувшись, ліс… Це вже й справді — весна? О, як серце когось виглядає З-поза обрію снів, З капежу дрімливицих беріз…