Восени
Пригадай, як пішли у гніві
По майбутнє твої сини!
Драні… Темні… Голодні… Босі…
Сорочки зчервонила кров.
А дивись –
Півземлі і досі
Прикрашає ця хоругов!
І чутно вже величні кроки:
Це селяни земель усіх
Через мови, кордони, роки –
До своїх!
Північ. Захід. І схід. І південь.
Від морів, від станків, з лісів!
Київ, Дрезден, Калькутта, Відень –
Всі.
Селянине на вільній ниві,
Кров за правду повік жива!
Швидко, швидко твої щасливі
Жнива!