Розминувся зі мною сон. Дні повій, галіфе й героїв… Хто у сквері під цей газон Ґрунт угноїв? Певне, мріяв: ось прийде час… Рости, травко зелена! Що ж! Шинелька його якраз І на інші рамена. Тільки ґудзик приший новий, – Та і мрій собі серед буднів… Ви! Майбутні!