Бо і немало — і снігів, і криг!
Степан, бува, іронією злою
Може дістати кожного і всіх.
Степан доводить… бо і вдача — рвійна!
Бо все ж у нього — судження своє.
— У нас начальство — дуже релігійне…
Бо по церквах — завжди поклони б'є!
Свою ж незгоду з ним — зразу ж Микита.
— Даремно ти це зводиш… на хи-хи…
За це потрібно все ж… тільки хвалити!
Бо як-не-як… замолюють гріхи.