Які старі слова, та молода – любов.
Хай наша далина давно вже посивіла,
Але до нас летить одвіку стрімголов.
Люблю тебе завжди. У сяєві і блиску
Твій образ дорогий в душі не розтає.
Люблю тебе завжди. І синову колиску,
І лоно золоте праматірне твоє.
Я – паростком лози, барвінком із могили,
Я – сивим камінцем з останньої води.
Зросту, пройду, впаду отам, де ми любили
І відлюбили все ж...
Навіки. Назавжди.