Пам’ятаєш мудру раду — Не пускатись в згубний мир? Ти ж подався без огляду І налучив просто в вир. Закрутили в своїй пащі Тебе піняві вали; Поривання твої кращі Тебе в прірву затягли. Але й гинучи зарані В борвах виючих отих, У добра та зла пізнанні Ти вишукував утіх.