Були іменини,
На них Іван не проґавив
Жодної чарчини.
Довелося ночувати
Сердезі в Данила.
Данилиха на дивані
Йому постелила.
Сам Данило ліг на ліжку
З кумом Опанасом,
А Данилиха полізла
Аж на піч з матрацом.
Прокидається Данило
Точно серед ночі,
А Іван той шалапутний
На печі регоче.
— Ти чого то там регочеш? —
Запитав Івана.
А той каже: — Так я ж сонний
Упав із дивана.
— То як же ти опинився
На печі, чудило?
— Оце якраз, — Іван каже, —
Мене й розсмішило!