Каламутна в ній водичка
Пахла сіркою, етилом,
Лаком, фарбою, мастилом...
Не росло обабіч річки
Ні дерев, ані травички.
Не водились в ній ніякі
Ані риби, ані раки.
Словом, річці зле було.
І щоб викорінить зло,
Щоб його розбити вщент,
Провели експеримент:
Керівництву із заводу
(Що мутив у річці воду),
Хоч доходило й до плачу,
Роздали місця під дачі
Там, де тхнула вся бруднота,
Вздовж ріки, читай — болота.
Збігло часу небагато.
Нині річку не впізнати:
Як сльоза, у ній водичка,
Короп є тут і плотвичка,
Раків — тищами бува!
Бережки встеля трава,
Скрізь — дерев розкішні шати,
Всюди — ніжні аромати,
Спів пташок, барвисті квіти...
Може, й нам таке зробити?