Рідну землю прадідів-батьків.
Ти не знаєш, як у бурю, сину
Б'є Дніпро, виходить з берегів.
Як в садах, наливаних красою,
Не стихають сірі солов'ї,
Як жагуче дихають весною
У вечірніх сутінках гаї.
Ти не бачив, сину, як у полі
Достигає жито золоте,
Як шумують повінню тополі
І на сонці соняшник цвіте.
Ти не бачив, але чуєш, сину,
Що вона живе в твоїх думках,
В мові, в казці, у ясних очах,
Ніби співи мами — Україна!.