І хрипко промовив, козак сивобровий. –
– Нехай тобі сняться шаліючі грози
І лицарі вірні, і пісня з діброви...
– Спи, батьку!.. Трипілля твоє в узголов'ї,
І нива в колоссі, на жито багата!
Прислухайсь крізь сон, як гуде Придніпров'я,
Як славне козацтво січе супостата...
– Спи, батьку!.. І гримнули тричі салюти,
Відлунням відбилися гори й долини...
– Спи, батьку!.. Шаблюки, вогнем перекуті,
Горіли на сонці, як гнів України!