Кому пообіцяв блаженство раю,
З Ним до кінця ще на хресті висів,
Що суджено, він вистраждав до краю.
Але предсмертно втішилась душа,
І мука в нього не була – нестерпна!
Не сумнівайтесь ворогам прощать,
Бо прощенням людських провин не стерти.
Хто винен, той нестиме тягарі,
Розкаяний, пройде свій шлях до краю.
Але йому – і вам! – вже зазорить,
Полегшить душу відсвіт щастя з раю.
Земні суди – як весняна вода,
Та в Бога буде праведна розплата.
На суд Йому нам душі слід віддать –
Для цього й треба ворогам прощати.
17.03.2016