Людина пішла на могилу Батька. Повиривала бур'ян. Потім викопала яму і посадила кущ троянди.
На стеблині трави сиділа Бабка. Вона уважно спостерігала за роботою Людини й думала:
"Що це вона робить? Для чого саджає кущ троянди? Адже тут не город і не квітник".
Минуло кілька днів. Людина знову прийшла на цвинтар, полила троянду.
Посміхнулася, побачивши на трояндовому кущі першу квітку.
— Людино,— не втерпіла Бабка,— що це ти робиш? Навіщо насипала цей горбок? Навіщо саджаєш на ньому квіти, поливаєш їх, вириваєш бур'ян? Що у тебе під цим горбком?
— Тут мій Батько,— відповіла Людина. — Це його могила.
— А що таке Батько? — знову запитує Бабка. — Що таке могила?Людина почала пояснювати, але Бабка нічого не могла зрозуміти.
Просить вона:
— Людино, скажи мені, що треба зробити, щоб зрозуміти все, про що ти розповідаєш?
— Для цього треба бути Людиною,— відповіла Людина.