Палких, нервових поривань...
Безглуздо й пізно лаять долю,
Шукати винних цих страждань,
Зривати лютість і безсилля
На самих рідних і...слабких.
І серед рідкого дозвілля
Думок жахатися страшних.
Це, певно — плата за визнання...
Це — за оточення твій хрест.
Це — перевірка не остання
На довгій ниві до небес...