І Ганнуся любить, бо пора...
Хвилею зеленою здіймається
Навесні Батийова гора.
Гнуться клени ніжними колінами,
Чорну хмару сріблять голуби...
Ще от день — і все ми, все докинемо
Для блакитнокрилої плавби.
Хай собі кружляє, обертається,
Хоч круг лампочки, земля стара!..
Ластівки літають, бо літається,
І Ганнуся плаче, бо пора...
1929 p.