27 серпня 1944 року напередодні
свята Пресвятої Богородиці
в селі Конюхи енкаведисти
спалили Гнатишину
вулицю, за те, що її жителі
підтримували повстанців
Надходив празник. Клопотів багато,
Робота всім: і дітям, і старим.
Прийшли повстанці у батьківську хату
Рідні вклонитись. Предкам і святим.
Біди, здавалося, ніщо не віщувало
І сон окутав стомлене село.
Нараз страшне, мов татарва: "Об-ла-ва!",
Що й мертвого б з могили підняло.
Ревла худоба, діти заводили
І зір туманила сльозиста мла,
Як по-звірячому НКВД палило
Всю вулицю Гнатишину до тла.
З соломи стріхи свічкою палали,
На руський мат десь озивався кріс.
І все живе поволі відступало
Під захист в рідний Конюхівський ліс.
Сховав він всіх в свої зелені шати,
А згарищем стелився чорний дим...
Той день страшний не можна забувати,
Як пам'ять мертвих і як дань живим.