біжить коник: коп-чок-чок!
Держить хвостик на бочок,
а головку догори,
зазирає у двори,
чи не видно лошаків,—
бо погратися схотів.
Біжить собі — не пита,
на всі боки погляда,
копитками-
молотками
підкида,
викида: тук-тук, тук-тук, тра-та-та,
тра-та-та!
Дрібнесенько тупотить,
скака,
брика — аж курить!
А собака: "Гав-гав-гав!"
Та коника як догнав —
за хвостика ухопив,
добре, добре накрутив.
Ото, коСю, не літай,
малих дітей не лякай!
З переляку лошачок —
скік-гоп на тинок,
а з тинка як увірвавсь
та й до мами заховавсь.
Коло мами: "Гив, гив
мене цуцик бив, бив!"