Вона росла тут людям на вподобу, Троянда пишна, нерозквітла ще… Перенесла якусь тяжку хворобу І ожила, пробуджена дощем. І нагадала квітка Україну, Як милу дівчину дитячих літ, — Минеться слабість, хворість вся загине, І забуяє невмирущий цвіт.