Уздрів я череп під ногами З пробитим кулею чолом… Зернятко, внесене вітрами, Тюльпаном в скронях проросло. І череп той, мов пишна ваза На імператорських столах… Так. Смерть взяла когось і зразу Новим життям вже зацвіла.