Крилом б’є по віттях клену…
Ворон хвору голову докору
Кладе на сніг крізь сон.
Ворон хворо
Старим побитим дзьобом
П’ючи в утомі цілющу воду,
Як мандрівник краю невідомого,
Над кленом в сутінь вечорову
Ворожить про майбутність Сходу.
Ворожить ворон дзьобом.
Чорний ворон над моїм вікном.