Воля

Антін Павлюк

Ночі… дні… потоки… зливи… грози…
Понад шляхом білії берези…
Так би і текло…
Та ні! Одного ранку
Серце взяв, поклав його на леза,
Коливав, як ранок млу у полі,
Гострим променем поїв, – поїв
Та краяв…
Понад шляхом білії берези —
Пісня жит і поля, – до безкраю.

Завантажити цей текст

Інші твори цього автора:

Сонет
Вітер
Пісня
Небо, як синя квітка з паперу...
І знов
Ще 20 творів →

Дивіться також:

Біографія Антіна Палюка