Слово

Вороний Марко

Настали ночі темні і глибокі,
і в тиші вогкій туляться сади.
Спадають німо в течію води
і листя, і зірки мільйони років.

Куди у тьмі не йди, не чутно кроків,
в таємній тиші губляться сліди...
А десь над вами, села і городи,
підводиться Господень зір стоокий.

Так ми життя хвилинне проживем,
калейдоскоп одвічних наших тем
розіб'ється об чорну тайну ночі.

Одно лишає нам хаос розлук:
в широкій ніжності відкриті очі
і Слово, роджене з блаженних мук.
Журнал СВІТ (Львів), 1926, ч. 6, с. 11.

Інші твори цього автора: