хоча б на мить. Дні, наче журавлі,
летять... Вже осінь в голім верховітті
снує свої невидимі жалі.
Ми стали знову на поріг розлуки
і перший сніг нам падає до ніг,
але ніхто ще не придумав муки,
котру я перенести би не зміг.
Аби лишень до нас вернулось літо
розливом щастя на твоїх устах.
...Знайди мене у завтрашньому світі,
як знаходила у минулих днях.