Серед зрад несамовита,
Дай мені вогню!
Дай пожити ще в любові,
Дай правдиво в гіднім слові
Перейти стерню.
Дай неспокою у серці,
Щоб струна бриніла в герці
На добро людей.
Як розвесневу калину,
Дай любити Україну —
Світ моїх очей.
Дай барвистих в грудях ритмів,
Дай ночей, як гостра бритва,
Щоб здолати смерк
У душі, в котрій безмір'я
До майбутнього довіри,
Бо інакше — смерть.
Дай ходить із щастям опріч,
Задивлятись в диво-очі
Мудрості й жаги;
В тихім смутку не конати,
А до дзвону крокувати
Крізь дощі й сніги.
Ув обіймах зелен-рути
Смертним болем хлопців з Крутів
Захворіти дай.
Що кидають хтивим оком
За чужий безкрай.
Доки сили не умерли,
Дай зійти на пік Говерли
Ще раз перед тим,
Як за вимогою неба
Прийде час і буде треба
В безвість відійти.