А я плисти за обрій поривавсь до вічності, до божевілля весен... Нащо мені химера ця здалась, як човен вутлий, без керма і весел? Але така вже магія душі, така солодка і гірка спокуса, що нам любіші звабні міражі, ніж Істина безсмертного Ісуса.