Тобі давно воздасться говорити
за кожну хвилю золотої квити,
за недопитий, бо гарячий час.
доопріч нас – чи перед усіма,
чи над усім, чи просто так – у всьому.
не втома крику, а некрику втома
така сама, як істина – сама.
і снитися – бо Ти іще до сну,
і слухати, допоки Ти опісля
збираєш пісню пальцями – бо пісню,
і тінь перегортаєш – бо пісну.
…осипляться пелюстки цих пісень,
затопчеться посіяне насіння.
мій Господи, заговори до тіні!
вона бодай відбиток їх несе