нас оберігала од лукавого.
час тікав, як риба із-під каменя,
з кожним кроком душу коротав.
я колись так само оступлюсь.
Боже, з ким помірятися б часом!
скроплюючи землю оком ласим,
хтось помітить первозданний туск
і воздасть, як літеру із пліч.
майже вічність маслаками світиться…
гляньте: витікає. просто в ніч.
ну а далі… далі де їй дітися