дітей годуєш волохатих
допоки братися за розум
на припічку чужої хати
мирόм казали – так і нині
опока сиплеться із глини
і не чекаючи пришестя
життя триває проти шерсті
і з платонічної мороки
як з глини що зійшла і стала
шістнадцять олов'яних кроків
до вироку або до слави
вошивий замах на пороги
і титло висмоктане з ночі
годуєш віршами нікого
і слово в пазусі толочиш
мирόм говориш – і донині
живим живеш синієш синім
і не чекаючи пришестя
волочиш душу проти шерсті